самонадіяність
САМОНАДІ́ЯНІСТЬ, ності, ж., рідко. Властивість і стан за знач. самонаді́яний.
Це «постараюсь» Кутузов мовив просто, без афектації й самонадіяності, ніби мова йшла про щось звичайне, малозначуще (Добр., Очак. розмир, 1965, 342).
Словник української мови (СУМ-11)