самообманний
САМООБМА́ННИЙ, а, е. Стос. до самообману;
// Викликаний, зумовлений самообманом.
Відчула себе [Наталя] поруч з ним маленькою, мізерною, звичайною селючкою, яка тішила себе самообманними почуттями вищості над усім і всіма (Збан., Сеспель, 1961, 421).
Словник української мови (СУМ-11)