самооборона
САМООБОРО́НА, и, ж. Оборона самого себе від небезпеки, нападу, ворожих дій і т. ін.; оборона самого себе власними силами; самозахист.
Сій статті не годилось придавати характер [надавати характеру] самооборони (Л. Укр., V, 1956, 173);
Існують різні системи самооборони проти озброєного противника. В нашій країні це бойове самбо (Наука.., 1, 1970, 60);
// Оборона країни силами й засобами самого населення поряд з обороною силами держави.
Велику допомогу подавали партизанам створені з місцевого населення групи самооборони (Шиян, Партиз. край, 1946, 38);
// Загін з місцевого населення для оборони свого населеного пункту від нападу ворога.
До вечора самооборона, зрідка перестрілюючись, тримала на віддалі військо (Стельмах, І, 1962, 637).
Словник української мови (СУМ-11)