1. Словник української мови в 11 томах

самооборона

САМООБОРО́НА, и, ж. Оборона самого себе від небезпеки, нападу, ворожих дій і т. ін.; оборона самого себе власними силами; самозахист.

Сій статті не годилось придавати характер [надавати характеру] самооборони (Л. Укр., V, 1956, 173);

Існують різні системи самооборони проти озброєного противника. В нашій країні це бойове самбо (Наука.., 1, 1970, 60);

// Оборона країни силами й засобами самого населення поряд з обороною силами держави.

Велику допомогу подавали партизанам створені з місцевого населення групи самооборони (Шиян, Партиз. край, 1946, 38);

// Загін з місцевого населення для оборони свого населеного пункту від нападу ворога.

До вечора самооборона, зрідка перестрілюючись, тримала на віддалі військо (Стельмах, І, 1962, 637).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самооборона — самооборо́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самооборона — -и, ж. Оборона самого себе від небезпеки, нападу, ворожих дій і т. ін.; оборона самого себе власними силами; самозахист. || Оборона країни силами й засобами самого населення поряд з обороною силами держави. || Загін із місцевого населення для оборони свого населеного пункту від нападу ворога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самооборона — САМООБОРО́НА, и, ж. Оборона самого себе від небезпеки, нападу, ворожих дій і т. ін.; оборона самого себе власними силами; самозахист. Словник української мови у 20 томах
  4. самооборона — САМООБОРО́НА, САМОЗА́ХИСТ, САМООХОРО́НА. Ось у Галичині, кажуть, активістів озброїли, самооборону організували (І. Муратов); Дівчина стояла розгублена, тримаючи в правій руці надщерблений кухонний ніж, наче для самозахисту (Л. Словник синонімів української мови
  5. самооборона — Самооборо́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)