самоосудження

САМООСУ́ДЖЕННЯ, я, с. Те саме, що самоо́суд.

Ті сумніви, те самоосудження не покидало його й тепер, коли видужав та повернувся до свого колективу (Збан., Курил. о-ви, 1963, 243).

Значення в інших словниках

1. самоосудження — самоосу́дження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самоосудження — -я, с. Те саме, що самоосуд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самоосудження — САМООСУ́ДЖЕННЯ, я, с. Те саме, що самоо́суд. Ті сумніви, те самоосудження не покидало його й тепер, коли видужав та повернувся до свого колективу (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах