1. Словник української мови в 11 томах

самоосудження

САМООСУ́ДЖЕННЯ, я, с. Те саме, що самоо́суд.

Ті сумніви, те самоосудження не покидало його й тепер, коли видужав та повернувся до свого колективу (Збан., Курил. о-ви, 1963, 243).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоосудження — самоосу́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самоосудження — -я, с. Те саме, що самоосуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоосудження — САМООСУ́ДЖЕННЯ, я, с. Те саме, що самоо́суд. Ті сумніви, те самоосудження не покидало його й тепер, коли видужав та повернувся до свого колективу (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах