самоприниження

САМОПРИНИ́ЖЕННЯ, я, с. Приниження самого себе, применшення своїх заслуг, достоїнств і знань.

Йому ставало соромно, бо своїм самоприниженням він фактично виправдував те, чого виправдувати не міг (Голов., Тополя.., 1965, 22).

Значення в інших словниках

1. самоприниження — самоприни́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самоприниження — -я, с. Дія за знач. самопринижуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самоприниження — САМОПРИНИ́ЖЕННЯ, я, с. Приниження самого себе, применшення своїх заслуг, достоїнств і знань. Йому ставало соромно, бо своїм самоприниженням він фактично виправдував те, чого виправдувати не міг (С. Голованівський).  Словник української мови у 20 томах