сановито
САНОВИ́ТО. Присл. до санови́тий 2.
Отож, було, мов генерал, Максим сановито Прибереться у неділю Та й пошкандибає У храм божий (Шевч., II, 1963, 273);
Взяв [Пороша] Зою під руку й сановито повів до хати, щоб бачили, що він тут не гість, а хазяїн на віки вічні… (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 369).
Словник української мови (СУМ-11)