сановито

САНОВИ́ТО.

Присл. до санови́тий 2.

Отож, було, мов генерал, Максим сановито Прибереться у неділю Та й пошкандибає У храм божий (Т. Шевченко);

Взяв [Пороша] Зою під руку й сановито повів до хати, щоб бачили, що він тут не гість, а хазяїн на віки вічні... (В. Земляк).

Значення в інших словниках

1. сановито — санови́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сановито — Присл. до сановитий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сановито — САНОВИ́ТО. Присл. до санови́тий 2. Отож, було, мов генерал, Максим сановито Прибереться у неділю Та й пошкандибає У храм божий (Шевч., II, 1963, 273); Взяв [Пороша] Зою під руку й сановито повів до хати, щоб бачили, що він тут не гість, а хазяїн на віки вічні… (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 369).  Словник української мови в 11 томах