сановитий
САНОВИ́ТИЙ, а, е.
1. Який має високий сан, чин.
Пана Лободу зустрічала [вдова] перший раз у сінях, як біскупового друга і сановитого гостя (Іван Ле);
Душопродавці сановиті, Лукавих істин гендлярі .. Вони йдуть шерегом навпроти, Бундючні, люті і товсті (М. Бажан).
2. Показний; величний з вигляду.
Випестила бабуся собі на втіху Івашка; такий з його вийшов бравий парубок, високий, сановитий і такий гарний, що од його погляду дівчата тали (О. Стороженко);
Сановитий шафар із двома челядниками .. розчинили двері до їдальні (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)