саночник
СА́НОЧНИК, а, ч.
1. заст. Робітник у шахті, який відтягував спеціальними ящиками вугілля із забою у головний штрек.
Ілько йшов працювати [у шахту] за саночника (Панч, І, 1956, 383);
З розвитком механізації гірничих робіт змінився характер праці шахтарів. На шахтах зникли професії коногона, саночника (Гірн. пром.., 1957, 53).
2. Той, хто займається швидкісним спуском на спортивних санях.
В Азії зимові ігри відбуваються вперше. Саппоро довго чекав зустрічі з ними.. В перший день ще відпочивають скороходи, лижники, фігуристи, саночники (Рад. Укр., 3.ІІІ 1972, 4).
Словник української мови (СУМ-11)