саночки
САНОЧКИ́, чо́к, мн. Зменш.-пестл. до са́ни і са́нки́.
Швидко біжать легкі саночки, як тільки можна швидко (Л. Укр., III, 1952, 473);
Старенький, але ще дебелий дідусь, впрягшись у саночки, никав по двору, вишукуючи сміття та вивозячи його в яму (Тют., Вир, 1964, 199);
— Гляньте, який знайшовся. Напустив дурману, та й уже. Ні, голубе, любив кататися, люби і саночки возити! (Панч, На калин. мості, 1965, 168).
Словник української мови (СУМ-11)