саночник
СА́НОЧНИК, а, ч.
1. заст. Робітник у шахті, який відтягував спеціальними ящиками вугілля із забою у головний штрек.
Ілько йшов працювати [у шахту] за саночника (П. Панч);
З розвитком механізації гірничих робіт змінився характер праці шахтарів. На шахтах зникли професії коногона, саночника (з наук. літ.).
2. Той, хто займається швидкісним спуском на спортивних санях.
В Азії зимові ігри відбуваються вперше. Саппоро довго чекав зустрічі з ними .. В перший день ще відпочивають скороходи, лижники, фігуристи, саночники (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)