сарай
САРА́Й, я, ч. Господарське приміщення для зберігання різного майна.
Швидко той палац і обмазали. А тим часом будували.. комори, сараї, стайню (Мирний, І, 1949, 194);
Вона повипускала з сарая вночі бранців (Гончар, II, 1959, 350);
Понад церковною огорожею в обидва боки — і по широкій улиці і повз пожежний сарай за вигоном — сунули натовпом [люди], зчинивши гвалт і ревище на все село (Головко, II, 1957, 344).
Словник української мови (СУМ-11)