сарайчик
САРА́ЙЧИК, а, ч. Зменш. до сара́й.
Сірко-старший поділив свій дров’яний сарайчик на дві половини (Сенч., На Бат. горі, 1960, 100);
Нужденні хатки, обліплені під один дах сарайчиками і хлівцями, нагадували обвішаних торбами старців (Кол., Терен.., 1959, 215).
Словник української мови (СУМ-11)