свавільничати
СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що сваво́лити.
— Передай їм [кріпакам], що наказів своїх я не люблю відміняти, а будуть свавільничати, то викличу з повіту команду на постій (Кочура, Зол. грамота, 1960, 471);
— Я тобі, Григорію, раджу: не свавільничай. Від беззаконня пора відвикати (Гончар, Тронка, 1963, 94).
Словник української мови (СУМ-11)