сватальник

СВА́ТАЛЬНИК, а. ч., розм. Сват.

— Ти складала там [у місті] екзамени, а тут до тебе сватальники приходили.. (Добр., Тече річка.., 1961, 226).

Значення в інших словниках

1. сватальник — сва́тальник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. сватальник — -а, ч., розм. Сват.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сватальник — СВА́ТАЛЬНИК, а, ч., розм. Сват. – Ти складала там [у місті] екзамени, а тут до тебе сватальники приходили (С. Добровольський).  Словник української мови у 20 томах
4. сватальник — Сватальник, -ка м. Сватъ. Бодай сватальнику добра не було. Ном. № 8962.  Словник української мови Грінченка