свинуватий
СВИНУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Такий, як у свині, подібний до свині.
Отець декан прибирав урядову міну, яка.. так мало пасувала до його круглого і трохи, вибачте, свинуватого обличчя (Хотк., Довбуш, 1965, 22).
2. перен. Неохайний;
// Нахабний.
Якби не був свинуватий, то не був би і багатий (Укр.. присл.., 1955, 10);
// Грубий, нечемний.
— Тепер же я знаю, чого мужик інколи свинуватий. Скоро перейде його така біда одна, друга, то він потім учепиться й невинного чоловіка (Март., Тв., 1954, 205);
— Чисту правду кажеш: ще дуже свинуваті ми, чоловіки,— погодився Марко (Стельмах, Правда.., 1961, 365).
Словник української мови (СУМ-11)