свитка
СВИ́ТКА, и, ж. Те саме, що сви́та¹.
Він.. швиргонув через стіл свиту. — Що мені з твоєї свитки?.. Вона мені непотрібна… (Мирний, І, 1949, 257);
З поранкових ще синюватих під тинами вулиць сходилось село. Сіряки і свитки перемішувалися з білими та червоними кожухами (Стельмах, І, 1962, 20);
*Образно. Зимно становиться [стає]… трави й квітки Хутко вбираються в білі свитки (Олесь, Вибр., 1958, 209).
Словник української мови (СУМ-11)