свитка
СВИ́ТКА, и, ж.
Те саме, що сви́та¹.
Він .. швиргонув через стіл свиту. – Що мені з твоєї свитки? .. Вона мені непотрібна... (Панас Мирний);
З поранкових ще синюватих під тинами вулиць сходилось село. Сіряки і свитки перемішувалися з білими та червоними кожухами (М. Стельмах);
* Образно. Зимно становиться [стає]... трави й квітки Хутко вбираються в білі свитки (О. Олесь).
Словник української мови (СУМ-20)