свитка
СВИ́ТКА, и, ж.
Те саме, що сви́та¹.
Він .. швиргонув через стіл свиту. – Що мені з твоєї свитки? .. Вона мені непотрібна... (Панас Мирний);
З поранкових ще синюватих під тинами вулиць сходилось село. Сіряки і свитки перемішувалися з білими та червоними кожухами (М. Стельмах);
* Образно. Зимно становиться [стає]... трави й квітки Хутко вбираються в білі свитки (О. Олесь).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свитка — сви́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири сви́тки Орфографічний словник української мови
- свитка — [свитка] -ткие, д. і м. -иц':і, мн. свиткие/ свиетки, свиток/свиеток дв'і свиткие (одяг) Орфоепічний словник української мови
- свитка — -и, ж. Те саме, що свита I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свитка — СВИ́ТА (старовинний довгополий верхній одяг із домотканого грубого сукна), СВИТИ́НА, СВИ́ТКА, ЧУГА́Й діал., ЧУГАЇ́НА діал., ПЕТЕ́К діал. Словник синонімів української мови
- свитка — СВИ́ТКА, и, ж. Те саме, що сви́та¹. Він.. швиргонув через стіл свиту. — Що мені з твоєї свитки?.. Вона мені непотрібна… (Мирний, І, 1949, 257); З поранкових ще синюватих під тинами вулиць сходилось село. Словник української мови в 11 томах
- свитка — Свитка, -ки ж. ум. отъ свита. Словник української мови Грінченка