свитник
СВИ́ТНИК, а, ч.
1. Той, хто шиє свити.
Шорник свитнику не товариш (Номис, 1864, № 1028);
Шевчики, кравчики, ковалі, свитники.. зібралися на ярмарок погулять (Кв.-Осн., II, 1956, 19).
2. Той, хто торгує свитами.
Словник української мови (СУМ-11)