свобідний
СВОБІ́ДНИЙ, а, е, заст. Вільний.
Вдень Ворони були повними панами, кракали, сиділи по деревах і скалах, чули себе вповні свобідними (Фр., IV, 1950, 96);
Розмова йшла свобідна, різнобарвна і легка (Фр., VII, 1951, 107);
Ти [поете] — цар. Шануй свою самотність і свободу, Прямуй, куди тебе свобідний манить ум (Зеров, Вибр., 1966, 396);
Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала (Вороний, Вибр., 1959, 99);
В його мозку родилися прегарні картини вольної волі, свобідного ділання (Круш., Буденний хліб.., 1960, 55);
Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим у повчанні селян (Мак., Вибр., 1956, 325);
Зачепив [Василь] вірьовку за гвіздок, рвонувся всім тілом і — почув руки свобідними (Хотк., І, 1966, 116).
Словник української мови (СУМ-11)