свобідний
СВОБІ́ДНИЙ, а, е, заст., рідко.
Вільний.
Вдень Ворони були повними панами, кракали, сиділи по деревах і скалах, чули себе вповні свобідними (І. Франко);
Розмова йшла свобідна, різнобарвна і легка (І. Франко);
Ти [поете] – цар. Шануй свою самотність і свободу, Прямуй, куди тебе свобідний манить ум (М. Зеров);
В його мозку родилися прегарні картини вольної волі, свобідного ділання (А. Крушельницький);
Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим у повчанні селян (О. Маковей);
Зачепив [Василь] вірьовку за гвіздок, рвонувся всім тілом і – почув руки свобідними (Г. Хоткевич);
* У порівн. Мов свобідний орел, моя думка в просторах шугала (М. Вороний).
Словник української мови (СУМ-20)