сволоцюга

СВОЛОЦЮ́ГА, и, ч. і ж., вульг. Те саме, що своло́та 2.

Перед жнивами утік Худик, підпаливши свою стодолу. Вибрав же час, сволоцюга, коли все сухе, аж рипить (Мур., Бук. повість, 1959, 129).

Значення в інших словниках

1. сволоцюга — сволоцю́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота вульг.  Орфографічний словник української мови
2. сволоцюга — -и, ч. і ж., вульг. Те саме, що сволота 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сволоцюга — Волоцюга, див. сволоч  Словник чужослів Павло Штепа
4. сволоцюга — СВОЛОЦЮ́ГА, и, ч. і ж., вульг. Те саме, що своло́та 2. Перед жнивами утік Худик, підпаливши свою стодолу. Вибрав же час, сволоцюга, коли все сухе, аж рипить (І. Муратов).  Словник української мови у 20 томах