своєумка

СВОЄУ́МКА, и, ж., розм. Жін. до своєу́м.

Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла і вона його (Вовчок, І, 1955, 183).

Значення в інших словниках

1. своєумка — -и, розм. Жін. до своєумець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. своєумка — СВОЄУ́МКА, и, ж., розм. Жін. до своєу́м. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла і вона його (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
3. своєумка — Своєумка, -ки ж. Все по своему дѣлающая. Така вона своєумка, непокірлива. МВ. ІІ. 79.  Словник української мови Грінченка