святвечірній
СВЯТВЕЧІ́РНІЙ, я, є, церк., рідко. Прикм. до святве́чір.
Хоч убога-убога наша хатина, та в цей вечір і вона покращала, побагатшала. Її бідність скрасили і вишиті рушники, і кетяги калини, і запашне сіно на покуті, й святвечірній стіл (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 173).
Словник української мови (СУМ-11)