свірка
СВІ́РКА¹, и, ж., діал. Мотузок або ремінець, яким прикріплюють батіг до батожилна;
// Капиця.
[Микола:] От, бачиш, свірка в ціпі урвалася, то я прийшов зв’язати (Фр., IX, 1952, 131).
СВІ́РКА², и, ж., діал. Ялина.
СВІ́РКА³, и, ж., діал. Цвіркун.
Словник української мови (СУМ-11)