свірка
КА́ПИЦЯ (ремінь, що зв'язує в ціпі бияк з ціпилном), СВІ́РКА діал., РИ́ПИЦЯ діал. Коли молотила — ціп їй батько давав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Ю. Яновський); (Микола:) От, бачиш, свірка в ціпі урвалася (І. Франко).
ЦВІРКУ́Н (комаха ряду прямокрилих, яка живе у приміщенні), СВІРГУ́Н діал., СВІ́РКА діал. З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Б. Грінченко).
Словник синонімів української мови