свіргун

ЦВІРКУ́Н (комаха ряду прямокрилих, яка живе у приміщенні), СВІРГУ́Н діал., СВІ́РКА діал. З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. свіргун — свіргу́н іменник чоловічого роду, істота цвіркун діал.  Орфографічний словник української мови
2. свіргун — -а, ч., зах. Цвіркун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. свіргун — СВІРГУ́Н, а́, ч., діал. Цвіркун.  Словник української мови у 20 томах
4. свіргун — СВІРГУ́Н, а́, ч., діал. Цвіркун.  Словник української мови в 11 томах
5. свіргун — Свіргун, -на м. = цвіркун. Вх. Пч. І. 6.  Словник української мови Грінченка