світань
СВІТА́НЬ, і, ж., поет. Те саме, що світа́нок 1.
Жду, коли світань настане, як в далекії літа, і зоря крилом багряним мою пісню привіта (Сос., Щастя.., 1962, 73);
Падав сніг, так, як сьогодні пада, Така ж була світань в засніжених полях (Мал., Книга.., 1954, 39).
Словник української мови (СУМ-11)