світань
СВІТА́НЬ, і, ж., поет.
Те саме, що світа́нок 1.
Жду, коли світань настане, як в далекії літа, і зоря крилом багряним мою пісню привіта (В. Сосюра);
Падав сніг, так, як сьогодні пада, Така ж була світань в засніжених полях (А. Малишко);
Світань підсинює віконця, Іскрились в променях бори... (М. Нагнибіда).
Словник української мови (СУМ-20)