світлячок
СВІТЛЯЧО́К, чка́, ч., ент. Пестл. до світля́к.
В.. руці держить [Моджеєвська].. світлячка, що мигоче тихим, зеленкуватим світлом (Фр., VII, 1951, 121);
Світлячки.. фосфоричними вогниками носилися по лісі (Панч, І, 1956, 109);
*У порівн. Ольга глянула.. на його маленькі очі, які світились колючими світлячками (Донч., III, 1956, 451).
Словник української мови (СУМ-11)