секундочка
СЕКУ́НДОЧКА, и, ж. Пестл. до секу́нда.
— Ви зачекайте секундочку, маестро, я тільки позав’язую ці пакуночки (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 305);
// У формі знах. в. уживається як прохання трохи зачекати.
Дорош приклав руку до картуза, зробив поворот і пішов до дверей. — Секундочку. Ви лейтенант Дорош? — Так точно! (Тют., Вир, 1964, 196).
Словник української мови (СУМ-11)