селючок
СЕЛЮЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до селю́к.
— Як же — ми без тебе вдаватимем кумедії? Коли б цей селючок… — І Данило кивнув на Михайлика. — Якби він погодився до нас пристати… то, може, як-небудь і впоралися б (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 362).
Словник української мови (СУМ-11)