селючка

СЕЛЮ́ЧКА, и, ж., розм. Жін. до селю́к.

Хазяйка зараз же поставила її за роботу до печі. Кілька разів налаяла, що селючка і нічого не тямить, хоч Левантина робила все, як треба (Гр., II, 1963, 262);

Враз відчула себе [Наталя] поруч з ним маленькою, мізерною, звичайною селючкою, яка тішила себе самообманними почуттями вищості над усім і всіма (Збан., Сеспель, 1961, 421).

Значення в інших словниках

1. селючка — селю́чка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. селючка — -и, розм. Жін. до селюк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. селючка — СЕЛЮ́ЧКА, и, ж., розм. Жін. до селю́к. Хазяйка зараз же поставила її за роботу до печі. Кілька разів налаяла, що селючка і нічого не тямить, хоч Левантина робила все, як треба (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. селючка — Селю́чка, -чки, -чці; -лю́чки, -лю́чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. селючка — Селючка, -ки ж. Жительница села, деревенщина. МВ. І. 25.  Словник української мови Грінченка