селючка
СЕЛЮ́ЧКА, и, ж., розм.
Жін. до селю́к.
Хазяйка зараз же поставила її за роботу до печі. Кілька разів налаяла, що селючка і нічого не тямить, хоч Левантина робила все, як треба (Б. Грінченко);
Враз відчула себе [Наталя] поруч з ним маленькою, мізерною, звичайною селючкою, яка тішила себе самообманними почуттями вищості над усім і всіма (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)