сенчик

СЕ́НЧИК, а, ч. Пташка з блакитними крилами й хвостом; блакитна синиця.

На кількох квітках у нас розплодилися малесенькі жучки-паразити. Ніяк не міг я позбутись їх. А сенчик за один день знищив їх всіх до одного (Коп., Подарунок, 1956, 133).

Значення в інших словниках

1. сенчик — се́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сенчик — -а, ч. Пташка з блакитними крилами й хвостом: блакитна синиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сенчик — СЕ́НЧИК, а, ч. Пташка з блакитними крилами й хвостом; блакитна синиця. На кількох квітках у нас розплодилися малесенькі жучки-паразити. Ніяк не міг я позбутись їх. А сенчик за один день знищив їх всіх до одного (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах