1. Словник української мови в 11 томах

сенчик

СЕ́НЧИК, а, ч. Пташка з блакитними крилами й хвостом; блакитна синиця.

На кількох квітках у нас розплодилися малесенькі жучки-паразити. Ніяк не міг я позбутись їх. А сенчик за один день знищив їх всіх до одного (Коп., Подарунок, 1956, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сенчик — се́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сенчик — -а, ч. Пташка з блакитними крилами й хвостом: блакитна синиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сенчик — СЕ́НЧИК, а, ч. Пташка з блакитними крилами й хвостом; блакитна синиця. На кількох квітках у нас розплодилися малесенькі жучки-паразити. Ніяк не міг я позбутись їх. А сенчик за один день знищив їх всіх до одного (О. Копиленко). Словник української мови у 20 томах