сенчик
СЕ́НЧИК, а, ч.
Пташка з блакитними крилами й хвостом; блакитна синиця.
На кількох квітках у нас розплодилися малесенькі жучки-паразити. Ніяк не міг я позбутись їх. А сенчик за один день знищив їх всіх до одного (О. Копиленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сенчик — се́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сенчик — -а, ч. Пташка з блакитними крилами й хвостом: блакитна синиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сенчик — СЕ́НЧИК, а, ч. Пташка з блакитними крилами й хвостом; блакитна синиця. На кількох квітках у нас розплодилися малесенькі жучки-паразити. Ніяк не міг я позбутись їх. А сенчик за один день знищив їх всіх до одного (Коп., Подарунок, 1956, 133). Словник української мови в 11 томах