серпок
СЕРПО́К, пка́, ч. Зменш.-пестл. до серп.
Дощик іде, накрапує, А я, молодая, поза городом пшениченьку жну.. Милий йде, хвалить мене, Узяв серпок да нажав снопок (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 7);
Тонесенький серпок місяцевий блищав над дубом, ніби зачепивсь за кучеряву гіллячку (Вовчок, І, 1956, 34).
Словник української мови (СУМ-11)