сивуватий

СИВУВА́ТИЙ, а, е. Трохи сивий (у 1 — 3 знач.).

То був здоровий, плечистий німець з русявою бородою, вже сивуватою (Н.-Лев., III, 1956, 229);

Сивувате волосся спадало на опуклий лоб, на кошлаті брови (Ільч., Петерб. осінь, 1956, 47);

Біля столу сидів сивуватий чоловік (Шиян, Баланда, 1957, 57);

Висять сивуваті грона На пружних лозах восени (Перв., II, 1958, 138);

// у знач. ім. сивува́тий, того, ч. Трохи сивий чоловік.

Прожогом сивуватий підійшов до труб (Рудь, Дон. зорі, 1958, 68).

Значення в інших словниках

1. сивуватий — сивува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сивуватий — див. сивий  Словник синонімів Вусика
3. сивуватий — -а, -е. Трохи сивий (у 1-3 знач.). || у знач. ім. сивуватий, -того, ч. Трохи сивий чоловік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сивуватий — СИВУВА́ТИЙ, а, е. Трохи сивий (у 1–3 знач.). То був здоровий, плечистий німець з русявою бородою, вже сивуватою (І. Нечуй-Левицький); Сивувате волосся спадало на опуклий лоб, на кошлаті брови (О.  Словник української мови у 20 томах
5. сивуватий — Сивува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сивуватий — Сивуватий, -а, -е Сѣдоватый. Сивуваті вуси. Левиц. Пов. 198.  Словник української мови Грінченка