сигналити
СИГНА́ЛИТИ, лю, лиш, недок. Те саме, що сигналізува́ти 1, 2.
Клюкін почав їм сигналити прапорцями (Тулуб, В степу.., 1964, 395);
Дзвеніли трамваї, сигналили автомашини, поскрипували на поворотах опецькуваті тролейбуси (Дмит., Розлука, 1957, 50);
Всі раптом згадали, що вже пізно і, мабуть, треба сигналити на вечерю (Ів., Вел. очі, 1956, 53);
Із вишки із сторожової Сигналять хлопці: турки мчать! (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 173);
В тому кінці села затрубив пастух — сигналив жінкам, щоб корови доїли (Томч., Готель.., 1960, 68).
Словник української мови (СУМ-11)