сидітися
СИДІ́ТИСЯ, ди́ться, недок., безос., частіше із запереч. не. Мати можливість або бажання сидіти.
[Василь:] Ще не зовсім стемніло, а мені вже й не сидиться у подвір’ї (Кроп., II, 1958, 115);
Ні Маркові, ні Ясі не сиділося (Трубл., Шхуна.., 1940, 196);
// Сидіти в якийсь спосіб.
— Як же сидиться тобі тут, товаришок? — розпитував Петро, сідаючи поруч з пацанком (Вас., І, 1959, 72);
— Хоч вовни тюк.. дідові дайте, щоб м’якше в дорозі сиділось! (Гончар, II, 1959, 57).
Словник української мови (СУМ-11)