силуетитися
СИЛУЕ́ТИТИСЯ, иться, недок., поет. Виднітися, виділятися силуетом.
Я люблю тебе, душевного поета, Той мені Єсенін — синій «сон» … Тихо так тополя силуе-титься, І його рядки, як меду сот (Ю. Янов., V, 1959, 78);
Мчаться і мчаться… куди?.. невідомо. Може, душа — цей далекий свисток?! Прямо — трюмо, й силуетиться в ньому темний юнак і круг шиї — платок (Сос., I, 1957, 304).
Словник української мови (СУМ-11)