силуетний
СИЛУЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Стос. до силуету (у 1, 2 знач.).
За Києвом заходило сонце, й місто здавалося силуетним, нереальним, вигаданим (Дмит., Обпалені.., 1962, 97);
// Який є силуетом (у 1 знач.).
Силуетне зображення.
2. архт., мист. Контурний.
Добре розв’язано і оформлення вистави.. з її строгим за колоритом, майже силуетним задником, що переходить у напівоб’ємні деталі першого плану (Мист., 3, 1966, 30).
Словник української мови (СУМ-11)