симпатично
СИМПАТИ́ЧНО. Присл. до симпати́чний¹
Вся його постать, цілий обвід повного, круглуватого лиця, м’які повні губи, ласкавий погляд великих очей, тихий, симпатично м’який голос,— все те виявляло одразу його м’яку вдачу, ласкавість душі (Н.-Лев., І, 1956, 168);
Маленький, кругловидий, симпатично кирпатий боєць.. зачервонівся до вух (Гончар, І, 1954, 446);
// у знач. присудк. сл.
В Косові комусь не дуже сподобалось, а в Яворові дуже, якось там дуже симпатично і мило (Л. Укр., V, 1956, 362).
Словник української мови (СУМ-11)