симпатичність
СИМПАТИ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. симпати́чний¹.
В його синіх ясних очах світилась душа добра, а на білому гарному лиці була розлита така симпатичність, що проти волі притягувала до його душу кожного (Н.-Лев., II, 1956, 39);
— Хто ж там у вас є? — спитав я молоду дівчину, що тішилась через свою симпатичність і невинність навіть у моєї критично успособленої матері незвичайною прихильністю (Коб., III, 1956, 164).
Словник української мови (СУМ-11)