синьоокість
СИНЬОО́КІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. синьоо́кий.
Вперше майнула думка, що хлопець такої синьоокості мусить подобатися дівчатам (Гончар, Тронка, 1963, 42);
*Образно. Прекрасні і чисті, Несли ми крізь полум’я мрій синьоокість! (Мур., Осінні сурми, 1964, 50).
Словник української мови (СУМ-11)