синюшний
СИНЮ́ШНИЙ, а, е. Синюватий, синій унаслідок зменшення в крові кількості кисню (про шкіру, губи і т. ін).
Він пробурмотів погрози на адресу свого ворога і стис свої тонкі синюшні губи (Мик., II, 1957, 219);
Під очима [у Романа Петровича] темні набряклі мішки. І все обличчя у нього якесь підозріло синюшне (Коз., Сальвія, 1959, 94);
Увійшов бригадир садової бригади, низькорослий чоловік з синюшним нездоровим рум’янцем на щоках, і почав скаржитись на брак якоїсь отрути проти садових шкідників (Добр., Тече річка.., 1961, 245);
// Який має шкіру, губи і т. ін. синюватого кольору.
Коли когось у селі треба було катувати — за це охоче брався синюшний Октав (Стельмах, І, 1962, 463).
Словник української мови (СУМ-11)